РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ

Навчання повинно бути цікавим!
Мелодія починається з першої ноти,
саме вона визначає її характер.
Початкова школа - своєрідна
перша нота шкільного життя.
Що може бути дорожче, ніж дитя,
якого любиш ти до забуття?
Але підняти його на власні ноги -
для цього треба все життя.

Початкова школа сьогодні – яка вона? Перед сучасною школою постало завдання максимального розкриття і розвитку потенціалу кожної особистості, формування прагнення її до самовдосконалення, самовизначення та самореалізації. Навчання не може бути незмінним не по змісту, не по формі викладання, воно повинно удосконалюватися і встигати за ходом життя.

Це і наштовхнуло мене на вибір саме такої науково-методичної теми «Розвиток пізнавальної діяльності молодших школярів».

Видатний чеський педагог Я.А. Коменський у першому розділі «Великої дидактики» говорить про необхідність всіма засобами підвищувати в дітях гаряче прагнення до пізнання, до навчання. Цій проблемі надавали належної уваги І.Г. Песталоцці, А.Г. Дістерверг, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський.

 

Активність молодшого школяра виражається через різні види діяльності: навчальну, трудову, пізнавальну і т.д. Особливого значення набуває навчальна пізнавальна діяльність.

 

 

Пізнавальна діяльність активізує всі психічні процеси людини, на високому рівні розвитку, збуджує до постійного пошуку.  На мою думку, найважливіші правила навчання – від відомого до невідомого; від близького до далекого; від легкого до складного; від часткового до загального.

 

Кожен урок для мене – це відкриття. Спонукаю учнів до висловлення  думок. Кожна смілива думка – це невеличка перемога, в якій я вбачаю сенс своєї роботи.  Головне, щоб на уроці не було байдужих. 

У своїй роботі використовую  різні шляхи активізації пізнавальної діяльності, різноманітні форми, методи, засоби, вибір яких стимулює активність і самостійність учнів. Найбільший розвивальний ефект під час уроку дають ситуації, у яких учні самі повинні: відстоювати свою думку;  ставити питання своїм товаришам і вчителю; рецензувати відповіді товаришів; самостійно вибирати посильне завдання; створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій.

 

Для збудження пізнавальної активності дітей завдання на уроці добираю цікаві; спрямовані на розвиток логіки, кмітливості, образного мислення; різноманітні; завдання з неповною умовою, з надлишковою умовою; завдання, що припускають варіанти умов, різні шляхи розв’язання; творчі завдання; робота над загадками (відгадування та складання загадок, встав пропущене слово, віднови закономірність явищ); розгадування кросвордів та ребусів; робота над прислів’ями, приказками, народними прикметами;  картки із завданням теоретичного або практичного змісту.

 

Головне не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання «як?», «чому?», виявити допитливість, а згодом – стійкий інтерес до навчання, бажання вчитися, збагачувати свої знання. Продуктивними у розвитку пізнавальної активності учнів є нестандартні уроки, які широко використовую в практиці своєї роботи: інтегровані, театралізовані, міжпредметні.

Важливий для мене і принцип активності дитини. Він допомогає дитині виробити в собі впевненість у власній цінності, що вона сама  собі  зарадить і власними зусиллями зуміє подолати труднощі, які траплятимуться на її життєвому шляху.

Використання цікавої пізнавальної інформації на уроках допомагає учням глибше оволодіти навчальним матеріалом, сприяє формуванню в них стійкого інтересу до знань, позитивних мотивів навчання. Додаткову пізнавальну інформацію діти мого класу отримують завдяки вправі "Довідникове бюро",  «Чи знаєш ти, що…»,   «Сьогодні в світі»…

 

    Творчі та пізнавальні здібності стимулюю також за допомогою активізації фантазії, уяви школярів – вправи «Уяви себе на місці якогось предмета», «Твої дії в певній ситуації», «Перевтілення», «Логічний ланцюжок», «Зазирни у дзеркало». 

Найефективнішим засобом досягнення цієї мети є інноваційні технології навчання. Саме інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Застосовую інтерактивне навчання  шляхом використання фронтальних і кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів; інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню вміння дискутувати. Найбільш поширеними є: 

·        робота в парах: «Тематичне інтерв’ю», «Ти – мені, а я – тобі», «Конкурс чомучок», «Навпаки»;

·        робота в групах: метод «Мікрофон», «Мозковий штурм», побудова «Асоціативного куща», «Передбачення»,  «Навчаючи – вчуся», «Перелік наслідків подій» та ін.;

·        робота в малих групах «Добре – погано»,  «Чи знаєш ти, що..», «Уяви собі», «Точка зору», метод «Прес», «Обери позицію», «Додайте речення», «Продовж речення», «Казка навиворіт», «Ситуація»,  «Перевтілення».

Оживити опитування й активізувати у процесі його роботу учнів допоможуть цікаві форми перевірки засвоєння фактичного матеріалу.

Цікаві факти з історії, науки, уривки з науково – популярної літератури, предметні ігри, цікаві вправи – все  це цікавить дітей, розширює їхні знання і сприяє розвитку кмітливості та спостережливості.

Для  комунікативної діяльністі учнів  використовую ресурси Інтернету, цим досягається мета навчання – виховання особистості, яка здатна розвиватися в умовах сучасного суспільства.

 

 

 

 

Найчастіше на уроках  застосовую мультимедійні презентації,  тренажери,  усні рахунки,  логічні завдання, цікаві ігри, кросворди, ребуси.  

 

 

Нестандартні уроки сприяють розвитку творчих здібностей дітей, виховують навички дослідницької діяльності, дають високий ефект практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним.

 

 

Для активізації пізнавальної діяльності учнів використовую різні типи уроків: урок – казка, урок-дослідження, урок-зустріч , урок-подорож, урок-літературно-музична композиція, урок-гра.

 

 

 

Особливо сприяють активізації пізнавальної активності сюжетні ігри та ігри- вправи з природничим матеріалом. Їх мета навчити дітей:

·        знаходити потрібний предмет за допомогою аналізатора (дотику, смаку, смаку), оперуючи істотними ознаками; 

·        описувати предмети і знаходити їх за описом;

·        знаходити ціле за частиною і частину за цілим;

·        групувати предмети за місцем, способом використання людиною;

·        встановлювати послідовність.  

Кожна  гра  виконує різні функції – збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває увагу, пам’ять, мислення, мовлення і уяву, формує характер, викликає інтерес до навчання.

Розвиваючи творчий потенціал дитини, спонукаю бачити незвичайне у звичайному. Так складаючи твір за спостереженням,  підбираю такі запитання у ході бесіди, щоб вони були спрямовані на те, щоб учні помітили у предметі яскраве, характерне, побачили предмет ніби заново.

Творчі та пізнавальні здібності стимулюю  за допомогою активізації фантазії, уяви школярів – вправи «Уяви себе на місці якогось предмета», «Твої дії в певній ситуації», «Перевтілення», «Логічний ланцюжок», «Казка навпаки», «Склади казку», « Добери риму». 

 

Використання проектних технологій, можливість вибору складності завдань, проблемні ситуації сприяють розвитку мислення в учнів, а в кінцевому результаті – зміцненню знань. 

Збудити інтерес учня, дати поштовх думці, вчити логічно і самостійно мислити – така загальна мета будь-якого уроку. Тому урок має бути насичений цікавим матеріалом,  завданнями з логічним навантаженням:

·        елементами дослідження – це вправи зі словами «порівняйте», «виділіть головне», «обґрунтуйте», «доведіть», «узагальніть» тощо;

·        відкриттям нових для себе зв’язків, належності, закономірності; вправи на здійснення простих висновків, найпростіших класифікацій та групування предметів;

·        самостійне складання вправ учнями (спочатку за аналогією, пізніше – за конкретними умовами) тощо.

Літературні ігри, кросворди, шаради, анаграми, вікторини сприяють розвитку швидкості, гнучкості, точності.

Працюючи в колективі і з колективом школярів, сприяю формуванню адекватної самооцінки, яка, в свою чергу стимулює розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів.

Обов’язково на уроках потрібно враховувати особливості кожного учня. Тому завдання треба розробляти так, щоб кожен учень був активним учасником учбового процесу: для більш сильних учнів – одне завдання, для менш активних – інше, але працювати повинні всі. 

Диференційовані завдання є  ефективним засобом здійснення індивідуального підходу в організації навчальної діяльності. Використовую  різнорівневі завдання для контролю навчальних досягнень учнів  з читання, укр. мови, математики, природознавства.

Головне завдання – це навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого дитина стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, як зазначає Сухомлинський В. О., є п’ять умінь: вміння спостерігати, думати, висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю, читаю, пишу.

детальніше з роботою можна ознайомитись тут.